Наказом №40 від 24 березня 1944 року на базі Особливої будівельно-монтажної дільниці №33 (пізніше трест "Укрелектромонтаж") було створено Вінницьке особливе спеціальне монтажне управління №2 (ОСМУ-2). Основним завданням підприємства стало відновлення зруйнованих війною життєво важливих об'єктів міста: електростанцій, насосних станцій, водоканалу, хлібзаводу, лікарень, засобів зв'язку, відновлення руху електротранспорту.

В структуру ОСМУ-2 входили:

• Управління (виробничо-технічний відділ, бухгалтерія, відділ технічного постачання),
• Електромонтажна дільниця №1 у м. Вінниці,
• Електромонтажна дільниця №2 у м. Проскурові,
• Механічні майстерні,
• 5 виробничих бригад,

На 1 червня 1946 року в управлінні працювало 68 чоловік.

ОСМУ-2, незважаючи на складні матеріальні умови і мінімум устаткування, власними силами і за короткий термін відновило народне господарство у Вінниці. Кваліфіковані електромонтажні роботи вінничан оцінили і мешканці інших областей.

Підприємство виконувало широкий спектр робіт: монтаж дизельних, теплових електростанцій, трансформаторних підстанцій, енергопоїздів, котельних установок, кабельних і теплових мереж, будівництво гідроелектростанцій уздовж річки Південний Буг, прокладання водогонів, каналізацій, здійснення всього комплексу електромонтажних робіт на об'єктах промислового і соціально-культурного призначення, житлово-цивільного будівництва.

За період 1947-1953 рр. управлінням були побудовані і здані в експлуатацію Першотравнева, Вознесенська, Сутиська, Сабарівська, Чернятинська міжколгоспні електростанції, розширено і реконструйовано ряд цукрових заводів Вінниччини, споруджено Вище-Ольгедаєвський цукровий завод, Вапнярський круп'яний комбінат, Вінницький масложиркомбінат, швейна фабрика, школи, житлові будинки та ін.

5 жовтня 1957 року управління було перейменовано в Спеціалізоване управління-425 тресту "Електромонтаж-1". Управління стало динамічно розвиватися, нарощуючи потужності, поповнюючи матеріально-технічну базу. При управлінні організовувалися школи підвищення кваліфікації інженерно-технічного персоналу і робітників - час вимагав технічного переоснащення дільниць, з яким могли впоратися тільки освічені фахівці.

Структурно управління являло собою 11 дільниць, в тому числі три обласних (Хмельницька №3 - начальник В.Г. Дибиленко, Тернопільська №6 - нач. І.М. Гудзь, Чернівецька №7 - нач. Л.Н. Хруль). У 60-і роки штат управління складав 510 чоловік, у тому числі 72 чол. - ІТП. Матеріально-технічна база нараховувала понад 70 одиниць різних механізмів автотранспорту.

З розвитком НТП вдосконалювалося технічне оснащення електромонтажного виробництва, поліпшувалися умови праці, техніка безпеки, підвищувалася кваліфікація колективу. В результаті структурних змін Вінницьке управління було переіменовано в "Електромонтаж-425" ЗАТ "Електромонтаж".

Серед великих об'єктів, зданих в експлуатацію вінницькими електромонтажниками у 50-80рр. об'єкти житлово-цивільного будівництва, промислового і соціально-культурного призначення:

• ГПЗ-18, ВЗТА, радіоламповий завод, пущено першу чергу тролейбуса у Вінниці;
• цементний і трансформаторний заводи, підприємства оборонного призначення в Кам'янці-Подільському;
• бавовняно-паперовий комбінат, авторемонтні заводи, цукрові заводи в Хоросткові, Кременці, Борщеві, ін. промислові підприємства Тернопільської області;
• панчішна фабрика, машинобудівний завод, завод нафтогазової апаратури, завод емальованого посуду, масложиркомбінат у Чернівецькій області;
• машинобудівні заводи та ін. промислові об'єкти Хмельницької області.

Досить складними в історії підприємства "Електромонтаж-425" стали 90-і роки. Кризовий для всієї країни період не міг не позначитися на роботі колективу. Значно скоротилися обсяги виробництва, були втрачені зв'язки з постачальниками з інших республік країни. Спад діяльності спостерігався аж до 2000р.

Завдяки виваженому і продуманому управлінню нинішнього керівництва, ТОВ "Електромонтаж-425" динамічно розвивається і займає гідні позиції на ринку електромонтажних послуг.